Ситуація Чому гинула риба в Тернопільському ставі Минулого тижня в Тернополі в гідропарку «Топільче» містяни спостерігали неприємну картину: сотні загиблих рибин лежали біля водойми. Забили на сполох екологи, спеціалісти Регіонального офісу водних ресурсів в області — необхідно було дослідити й встановити причину замору риби. — Обстеживши водне плесо, дослідивши його стан, ми з’ясували, що причиною загибелі риби стала висока температура води, а це — 26-27 градусів, — каже начальник лабораторії Регіонального офісу водних ресурсів в області Наталя Фатаєва. — Така температура сприятлива для розмноження водоростей. Кисень з атмосфери не насичує воду плюс біота, що у воді, споживає посилено кисень. У результаті рибі, її малькам, які чутливі до кількості кисню, його не вистачає. З’ясувалося, що найбільший замор риби там, де «стояча» вода й кисню в ній 0,5 відсотка тим часом як мало би бути не менше чотирьох. Як кажуть спеціалісти офісу водних ресурсів, чим глибша водойма, чим активніший рух води, а він може бути створений і штучно — через роботу фонтанів, аерацію, тим вода більше буде насичуватися киснем. — Треба дати належне міській владі, яка активно шукає вихід із ситуації. Ми запропонували зробити попуск води в гідропарк Топільче з верхнього ставу, тобто запустити сюди свіжу воду, — каже заступник начальника Регіонального фісу водних ресурсів в області Ярослав Вівчарук. — Нами вже розроблена проектна документація для робіт, що передбачають розчищення земснарядом тих невеликих каналів, з яких надходить вода у водойму гідропарку. Таким чином поглибимо канали й заберемо намул, що є джерелом забруднення води. Необхідне комплексне розв’язання проблеми, кажуть спеціалісти. Це, зокрема й заселення у воду озера таких водоростей як хлорела, які активно виробляють кисень. Ці роботи потрібно було виконувати ще на початку року — у лютому — травні, але, як завше, бракує коштів. Як повідомили в Державній екологічній інспекції в області, виявлено загиблими майже 1300 штук рибин, зокрема. 675 верховодки, 348— плітки, 213 штук окуня звичайного, 19— йоржа звичайного, 6 — коропа й одну щуку. Чи є небезпека повторення такої ситуації? Якщо температура повітря й далі буде високою, то цьогоріч замор риби на ставі може повторитися. Надія тепер на розчищення каналів, а ще — на те, що, оскільки рік-у-рік у нас літо все спекотніше, ця проблема буде розв’язана в комплексі й заздалегідь, а не авралом після того, як риба вже лежатиме на березі.
Зенон МИХЛИК. Тернопільська область. Знову нас заливають дощі. Рятувальні служби вкотре попереджують про підвищення рівнів річок. Зокрема, Дністер на дiлянцi Галич-Нижнiй — Залiщики, очікується, «підніметься» на 2-3 м. Через погодні аномалії на території Тернопільщини вже постраждали 3,1 тис. га посівів. А метеорологи і надалі прогнозують грози, град, сильні шквали. — ОСТАННІМИ роками ми стали свідками очевидних змін клімату — як у глобальних масштабах, так і локальних, — констатує заступник начальника Тернопільського регіонального офісу водних ресурсів Ярослав Вівчарук. — Наприклад, кілька попередніх років видалися посушливими, у низці населених пунктів, особливо на півдні області, навіть пересохли криниці, тому воду довелося добувати із глибин. У селах почали ремонтувати закинуті артезіанські свердловини, а де їх не було — будувати нові, відновлювати чи прокладати водогони. Зокрема, гостру нестачу води відчували господарства, які заклали чималі сади. Скажімо, на замовлення ФГ «Гадз» ми облаштували вісім акумулювальних ставків для зрошення і поливу насаджень. Тепер же, навпаки, потерпаємо від надміру опадів, отож змінюємо тактику: здійснюємо комплекс робіт, щоб мінімізувати ризики, які несе «велика» вода. Під час нещодавніх зливових дощів невеличка Корса, що сумирно джурчала під Конюхами Козівського району, перетворилася на загрозливий водяний вал — «підросла» на чотири метри. Річка затопила сільськогосподарські вгіддя, дорогу, будинки. Як трішки випогодиться, треба приступати до розчищення захаращеного ложа річки, ремонтувати гідротехнічні споруди. — Іще в 2003 році Кабмін вирішив зекономити кошти державного бюджету й ухвалив постанову про передачу внутрігосподарських меліоративних систем на баланс сільських рад, а міжгосподарські меліоративні канали залишились у нас, — нагадує Ярослав Данилович. — Однак це рішення уряду було помилковим. Занедбані внутрігосподарські системи тепер майже ніхто не доглядає, вони виходять з ладу та завдають шкоди. Причому не лише матеріальної… Днями наші фахівці терміново виїжджали у Бучацький район, адже виникла серйозна проблема — у криницях з’явилася гноївка. З’ясувалося, що потрапила вона туди із тваринницького комплексу. А «посприяли» цьому, по суті, вже нічийні (бо господарі значаться лише формально) замулені внутрігосподарські канали. Із аналогічних причин наробила вода біди у Щепанові Козівського району. Декотрі аграрії у гонитві за додатковими гектарами ріллі пускають плуги понад берегами річок. У результаті — змив родючого шару ґрунту, замулення водойм, заболочення прилеглих територій. Аби розчищати річки, ставки, підтримувати у належному стані побудовані об’єкти меліорації, необхідне фінансування, але це джерело у державному бюджеті майже зовсім висохло… Виручають тернопільських водників кошти, які четвертий рік поспіль надає фонд охорони навколишнього природного середовища області. Скажімо, торік отримали 2,6 мільйона гривень, майже стільки ж, сподіваються, надійде й нині. Знайшлися в області гроші й на придбання украй необхідного меліораторам потужного земснаряда. Іще один, трохи менший, водники купили самі. Крім того, для виконання невідкладних робіт залучаються кошти із місцевих бюджетів. — У Кременецькому районі на території чотирьох сільських рад відновлено сприятливий гідрологічний режим і санітарний стан річки Іква, водоподаючого каналу та каскаду ставків, — наводить приклад Ярослав Данилович. — Зокрема, у Дунаєві капітально відремонтували шлюз-регулятор. Плануємо цього року комплексно завершити розв’язання цієї проблеми у районі, щоб стабільно була вода в криницях, нормально наповнювалися ставки. Маючи земснаряди, розширимо фронт робіт з очищення дна штучних водойм. Адже статистика поки що невтішна: в області 886 ставків, а використовуються лише 377. Бажаючі орендувати решту об’єктів для риборозведення знайшлися б, відповідно поповнювався б бюджет, однак спершу потрібно привести до пуття запущені недіючі водойми. …За вікном знову зашумів густий дощ. І вкотре охопила тривога: хоча б не надовго, бо земля вже перенасичена вологою. Аби чергова злива не призвела до більшого лиха. Втім, хіба лише вона винна… Пригадується, як у 2008-му навесні в селі Жуків Бережанського району відбувався регіональний соціально-екологічний тренінг: «Проблеми підтоплення в басейні Дністра та Золотої Липи». Екологи, працівники водного господарства, представники органів місцевого самоврядування із майже 200 населених пунктів Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей, що розташовані в межах басейну цих річок (загалом таких сіл і міст понад 200), обговорювали зміни клімату та їх наслідки. За збігом обставин, саме того дня на Золотій Липі бурхливо почався весняний паводок. Учасник семінару — авторитетний інженер-гідродинамік Ральф Шиндльмаєр із Німеччини, оглянувши проблемну територію Урманської, Надрічнянської, Жуківської, Лапшинської сільрад та Бережанської міської ради, дійшов висновку: причинами підтоплення є значний вплив діяльності людини в басейні річки. Як кажуть, наче у воду дивився.
Анатолій КАЧКА: «Ми зобов’язані залишити дітям чисті ставки й живі ріки» На Тернопіллі першими в державі на рівні області розробили програму розвитку водного господарства до 2021 року Здавалося б, що може бути простіше й зрозуміліше, аніж вода, яку п’ємо, щодня використовуємо. Але науковці, що вивчають водні ресурси Землі, спростовують таке уявлення про воду. Кажуть, що людство дуже необережне у використанні цього чи не найціннішого дару природи. — Невелика кількість водних ресурсів спонукає робити все можливе, щоб використовувати природні джерела води розумно, забезпечити їх придатність для майбутніх поколінь, — каже начальник управління водних ресурсів області Анатолій Качка, з яким почали розмову про те, яка ситуація з річками й водоймами на Тернопіллі. За словами Анатолія Ярославовича, зважаючи на важливість проблеми, в державі розроблено програму розвитку водного господарства до 2021 року. — Ми перші в країні на рівні області розробили таку свою програму, що вже затверджена сесією обласної ради, — каже Анатолій Качка. — Чому це важливо? Тому, що дає ширші можливості залучати кошти для виконання робіт. А в області чимало проблем на водних об’єктах, що потребують негайного розв’язання. У програмі ми вказали конкретний перелік водойм і річок, де необхідне очищення. Із фонду охорони навколишнього природного середовища виділено торік 2,6 мільйона гривень на розчистку річок, ставків, у цьому році очікуємо 2,5 мільйона. Це — обласні кошти на продовження втілення проектів, які ми розробили, зокрема, що стосуються очищення ставків у Кальному, Сапанові, наразі чистимо ставок у Копичинцях. Ми поставили перед собою мету не ухвалювати програми, аби лише ухвалити. Цього року ми впровадили зміни до неї — включили туди кожен район з їхніми пропозиціями. І це справедливо, адже в районах краще знають, які проблеми в них нагальні. Останнім часом в області активізувалися роботи з реконструкції і будівництва очисних споруд. Свого часу їх було 36, тепер більше, адже в багатьох селах будують. На 2019-й у Кременець, Чортків спрямували кошти на очисні споруди. Попередньо виділяли кошти для будівництва в Ланівцях, Шумську, Збаражі. І для запитів про виділення грошей для таких робіт потрібні вже готові проекти. На Тернопіллі майже 900 ставків. З них в оренді — 387. Три сотні з неорендованих у занедбаному стані, є такі, що не наповнені водою або наповнені від 20 до 30 відсотків. Необхідно чистити їхнє дно. Ще донедавна це робити не було чим. Земснаряд, яким десятки років тому чистили замулені й зарослі водойми, свого часу передали в іншу область і не повернули. До недавнього часу рятувати річки й ставки не було реальної можливості. — Не так давно керівництво облдержадміністрації виділило кошти на придбання земснаряда, який очищатиме дно водойм. Це немало — 1,5 мільйона гривень, — розповідає Анатолій Ярославович. — Вдячний за це голові облдержадміністрації Степанові Барні, голові обласної ради Вікторові Овчаруку й депутатам обласної ради з усіх фракцій за те, що підтримали нашу ініціативу зберегти водойми краю, зробити їх екологічно чистими. Також плануємо придбати свій земснаряд — менший. Очищатимемо замулені ставки, щоб люди не відмовлялися від їх оренди. А це не лише збільшення рибної продукції на столах наших співгромадян, а й що дуже важливо — надходження до обласного й місцевих бюджетів. Фахівці управління контролюють не лише стан поверхневих вод в області, а й ведуть облік використання підземних і зворотних — стічних вод. Тут є лабораторія, яка визначає всі необхідні показники. Під контролем управління шість водозаборів — в Івачеві Горішньому, Тернополі, Чорткові, Борщеві, Бучачі, Підволочиську. Величезне питання на сьогодні — очищення Горішньоівачівського водосховища, де основний водозабір Тернополя: 80 відсотків води місту постачається звідси. Там, до речі, пробурено 16 артезіанських свердловин. Добрий десяток років цей водозабір заростав, замулювався, покривався, як островами, плавунами. Цього року є перспектива його очистити. Хоч уже маємо земснаряд, який може чистити дно, та не все так просто. — Площа Горішньоівачівського водосховища — 315 гектарів, — розповідає Анатолій Качка. — Там є комплекс проблем, адже вище розташоване Малашівське сміттєзвалище, воно — в природоохоронній зоні. Щоб виконати роботи високоякісно, потрібно мати добротну проектно-кошторисну документацію. Вона — в процесі виготовлення. Окрім Горішньоівачівського водосховища, обласний центр бере воду й у Тернопільському водосховищі в Білій, де також пробурено артезіанські свердловини. І цей водозабір без багаторічної очистки заростає. — Його очистимо. А окрім цього, тут плануємо обладнати відомчий гідрометричний пост, щоб стежити за станом водосховища, отримувати інформацію про всі характеристики води, що там накопичується, — пояснює Анатолій Ярославович. Як розповів керівник управління, не важливих проектів у них немає. Але є такі, що вже тепер у роботі. Як той, що стосується річки Золота Липа в Бережанському районі. Тут виконано робіт на понад мільйон гривень. Щоб завершити, ще треба в межах 27 мільйонів. Проект є — потрібні кошти. Тут без співфінансування з місцевих бюджетів не обійтися. Під контролем річка Біла в селі Білій Чортківського району. Там недобудовані два містки, не завершено чимало об’єктів. У Білокриниці, де Кременецький молокозавод, вирішується питання будівництва очисних споруд. Паралельно потрібно будувати комунальні очисні. І це — лише невеликий перелік тих питань, які необхідно розв’язувати. Є дрібніші проблеми, але також важливі для управління: застаріла техніка, брак молоді, яка б за невисоку зарплатню хотіла працювати в системі водних ресурсів. — У нас понад 400 співробітників. А на посадах із вузькою спеціалізацією залишилися в основному ветерани, фанати, віддані своїй справі, — каже Анатолій Ярославович. — Але ми віримо, що, впроваджуючи нові підходи до роботи, які дають нам перспективу розвитку, залучатимемо в свої ряди й молодь. Тернопільщина не обділена водними ресурсами. Область у середняках за запасами води: маємо 1,3 тис. літрів на людину на рік. Як підкреслює Анатолій Качка, дуже важливо зберегти водні плеса, з будівництвом очисних споруд покращити в них якість води, відновити занедбані ставки, над чим і працює управління. «Ми зобов’язані залишити дітям чисті ставки й живі річки», — каже Анатолій Качка. І з цим важко сперечатися.
Анатолій Качка: «Після мого призначення в інтернеті жартували, що «качка пішла на воду» Анатолій Качка пропрацював майже три роки на посаді голови Збаразької РДА. Однак прийняв рішення залишити район і піти на іншу керівну посаду – начальника Тернопільського обласного управління водних ресурсів. Про справжні причини цих змін ми запитали у пана Анатолія особисто.
– По-перше, я – людина команди, – каже Анатолій Ярославович. – Керівництво області вирішило, що саме я зможу навести порядок у водному господарстві краю, вивести його із застійного стану. Адже керівника тут не було понад рік – від серпня 2016-го, відколи звільнився мій попередник, а після нього господарство очолювали керівники з додатком в. о. По-друге, мав бажання працювати в Тернополі й у зв’язку із сімейними обставинами, бо мало уваги приділяв родині, розриваючись між Збаражчиною та обласним центром. «Я – людина команди і працюю там, де більше потрібен»
– У водній сфері Ви раніше не працювали, як вирішуєте цю прогалину?
– У загальному розумію водну сферу, однак намагаюсь прислуховуватися до своїх заступників, бо не є спеціалістом у цій вузькопрофільній галузі. Повністю змінив склад технічної ради, створив робочу групу зі спеціалістів різних напрямків для розробки програм, швидшого реагування і прийняття рішень, пов’язаних з нашою роботою. Йдучи на роботу у водгосп, відчував певний спротив працівників, але через два місяці думка людей змінилася. – Що входить у перелік Ваших обов’язків?
– Найперше і найголовніше – це раціональне використання та охорона водних ресурсів області. У нас є 1401 річка загальною довжиною понад 6 тис. км, 26 водосховищ площею більше 3,5 тисячі гектарів водного дзеркала і об’ємом води 81,2 мільйона кубічних метрів, 886 ставків площею 5,6 тис. кубічних метрів і об’ємом 58,8 млн. кубічних метрів. Крім вирішення питань використання, охорони і відтворення водних ресурсів, водогосподарські організації області забезпечують догляд й експлуатацію міжгосподарських меліоративних систем, які нараховують 1,5 тис. кілометрів осушувальних каналів та 779 гідротехнічних споруд.
Тернопільським обласним управлінням водних ресурсів розроблено Програму розвитку водного господарства та водно-екологічного оздоровлення.
Наші спеціалісти обслуговують канали (розчищення, поглиблення), на замовлення сільських рад розчищають русла річок, виконують земляні роботи по зведенню ставків, надають широкий спектр послуг із буріння свердловин тощо.
Доводиться вирішувати питання і з реорганізацією-укрупненням нашого відомства. Ще донедавна у нас було шість районних управлінь, нині ж залишилося п’ять. А ще Тернопільська область разом з Івано-Франківською і Хмельницькою ввійшла у недавно створене басейнове управління водних ресурсів річки Дністер, що є теж для нас новим. А першим моїм серйозним заходом стане відзначення 22 березня Всесвітнього дня води. – Перехід на роботу у водгосп – це для Вас підвищення чи пониження?
– Згідно з тарифними сітками, а я прийшов до обласного управління водних ресурсів переводом, це пониження. Однак я – людина команди і працюю там, де більше потрібен. Символічно, що на цю посаду мене призначили 19 січня на Водохреща. З цього приводу в інтернеті жартували, що «качка пішла на воду». «Краще будувати очисні споруди і спортивні зали, ніж зводити лікарні та поліклініки»
– Ви тривалий час працювали головою Збаразької РДА. Можете назвати свої найвагоміші досягнення?
– Найперше, про що хотів би сказати, – це будівництво очисних споруд. Збаражани чекали на них дуже довго. Адже раніше нечистоти стікали у річку Гнізна, що негативно відображалося не лише на екологічній ситуації краю, а й на здоров’ї мешканців містечка та довколишніх сіл. Загальна вартість реалізованого проекту – майже 16 млн. грн.
Збаражчина стала пілотним районом, який створив електронний реєстр пацієнтів.
Дані про кожного пацієнта містяться в електронній картці. А це дозволить лікарям на первинному рівні надавати якісно та кваліфіковано медичну допомогу. За цим – майбутнє, і сьогодні всі країни світу працюють за такою системою. Збаражчина першою на Тернопільщині презентувала електронну картку пацієнта.
У 2017 році за півмільйона спонсорських коштів відремонтували головну спортивну арену Збаража – стадіон «Колос», на якому в День Незалежності відбувався фінал кубка області з футболу. На стадіоні перекрили дах, зробили ремонт у підтрибунних приміщеннях, в тому числі роздягальнях тощо.
Виключно за районні кошти триває ремонт районного будинку культури у Збаражі. Творчим колективам немає де виступати, окрім музичної школи. У будинку культури вже виконали внутрішні ремонтні роботи і при бажанні там уже можна проводити культурні заходи.
Чимало зроблено в освітянській сфері. Відкрито опорні школи, закуплено для них проектори. Особлива наша гордість – перший інтерактивний клас у Збаразькій ЗОШ №1. Там діти мають можливість навчатися в ігровій формі, без традиційних парт, а при необхідності вони за 3-5 хвилин розкладаються. У тій самій школі відремонтували спортивний зал, де, окрім учнів навчального закладу, мають можливість тренуватися відомі збаразькі борці з клубу «Чемпіон». А ще за кошти Фонду регіонального розвитку відремонтовано сім шкіл району. – А що із розпочатого так і не вдалося реалізувати? – Центром спортивного життя не тільки Збаража чи Збаразького району має стати новий спортивний комплекс вартістю 15 млн. грн. Чогось подібного немає в жодному районі області і навіть у Тернополі. Він буде пристосований для ігрових видів спорту, з дотриманням усіх євростандартів як щодо розмірів майданчика (40х20 метрів), так і роздягалень, душових, трибун тощо. На сьогодні на об’єкті завершена перша черга будівельних робіт, здати ж його планується восени поточного року.
Також виконано роботи на першому етапі будівництва спортивного майданчика зі штучним покриттям. Залишилося залити верхній шар основи і встановити штучну траву, яку має передати Збаражу Федерація футболу України. – Сподіваєтесь, Ваш наступник продовжить реалізовувати розпочаті об’єкти? – Думаю, що так. Тим більше, що я залишаюся депутатом районної ради. Також за мною як керівником обласного водгоспу закріплено кураторство Збаразьким районом. Тому з району, який став для мене рідним не лише через те, що народився на Збаражчині, а й віддав йому кілька років трудової діяльності, я нікуди не йду, а буду по мірі можливості йому й надалі допомагати. – Чимало об’єктів, які Ви назвали, стосуються спорту. Чому саме така велика увага приділена цій сфері?
– У роботі моєї команди був такий меседж: краще будувати очисні споруди і спортивні зали, тобто дбати про здоров’я своїх мешканців, ніж зводити лікарні та поліклініки. Українська нація має бути здоровою! – Одне з головних завдань очільника району – покращення інвестиційного мікроклімату. Чи вдалося це зробити? – Хотілося, звичайно, в цьому напрямку більше зробити, але певні досягнення є. Разом з головою ТОДА Степаном Барною домовились про відкриття виробництва корпорації «Фудзікура» у Збаразькій колонії. У Зарубинцях спиртозавод розпочав виготовляти біоетанол. Цей процес розпочинав не я, та все ж відіграв не останню роль у тому, що вірменські бізнесмени вклали гроші у спиртозавод. Завдяки внутрішнім інвесторам, у Збаражі відкрився горілчаний завод. Бізнесмени придбали приміщення і територію, де буде встановлено сучасний вапнярський елеватор, який дасть роботу 60 працівникам. «Проти мене майже 8 місяців велася брудна піар-кампанія» – Поряд із позитивними моментами Вашу роботу на посаді голови Збаразької РДА, особливо на її початку, супроводжували скандали. Важко було працювати в такій ситуації?
– Таке траплялося, бо люди дуже важко притираються до нового керівництва. На початках і справді було непросто, бо заступники голови проходили спецперевірку і півроку не міг їх призначити. Тому майже всю роботу тягнув сам. Також було важко через те, що ніколи до цього не працював на державній службі. Коли звик, втягнувся, зрозумів структуру, роботу – стало легше і мені, і підлеглим. Вважаю, що з поставленими завданнями справився, але оцінювати не мені свою роботу, а людям. – Свого часу директор збаразької цукроварні Богдан Вороблевський звинувачував Вас у тиску на бізнес, мовляв, правоохоронні органи за поданням владних структур відкрили кілька кримінальних проваджень проти нього…
– Навпаки, я хотів, щоби бізнес працював у правовому полі. А щодо пана Вороблевського і його фірм, які кілька разів змінювали назву, то вони й донині заборгували виробникам за здану сировину і перевізникам десь 20 відсотків обіцяних коштів. Саме через це люди перекривали дорогу. Також структури Вороблевського понад 7 років не сплачували оренди за землю. А це приблизно 264 га на території двох сільських рад. Я поставив це питання принципово, натомість керівник цукроварні не хотів укладати договору на оренду землі, натомість почав проти мене піар-кампанію, що я не даю працювати бізнесу. Скажу більше, він пообіцяв укласти договір і попросив дати йому допрацювати два тижні, та знову обманув – перепродав фірму, так і не уклавши договору.
Якщо підприємство платить податки, офіційно оформляє людей на роботу, розраховується із постачальниками, то які тут можуть бути претензії? Навпаки, коли такі підприємці працюють у районі, їх потрібно підтримувати, що я і робив. Не втручаюся в господарську діяльність жодної фірми, але бачу, до прикладу, що новий власник збаразької цукроварні – «Радехів-цукор» – фірма з європейським обличчям, яка вже розпочала оформляти необхідні документи, в тому числі щодо оренди землі. – Мабуть, найрезонансніша подія тих часів пов’язана з воїном АТО, колишнім головою Збаразької РДА Юрієм Горайським, який трагічно загинув під час виконання бойового завдання. Його дружина попросила Вас і голову ТОДА Степана Барну залишити місце зустрічі тіла покійного.
– Не хотів би ту ситуацію коментувати. Юрій Горайський – тернополянин, а я – збаражанин, однак так сталося, що після закінчення вузу я переїхав на роботу в Тернопіль, а він, навпаки, – у Збараж. Раніше з ним пересікався по партійній лінії, адже він у районі опікувався партією «Удар». Після того, як Юрій Горайський пішов з РДА, він майже рік був у пошуках роботи. Балотувався на мера Збаража, знаю, що йому пропонували роботу в державних структурах, але він не прийняв запрошення, підписав контракт і пішов служити. Це вчинок справжнього чоловіка, він не ховався за спини інших, а добровільно пішов захищати Батьківщину! – Ще одна неприємна ситуація сталася, коли Вас звинуватили у привласненні позашляховика «Volkswagen Touareg», який раніше перебував на балансі Тернопільської ОДА. Цей транспортний засіб, як було видно зі світлин, які тиражувалися інтернетом, знаходився на Вашому подвір’ї у селі Новики.
– З цього приводу перевірку проводила спершу прокуратура, а потім НАБУ. А ситуація була ось у чому. В обласній адміністрації був переліміт автомобілів і цей позашляховик балансовою вартістю 250 тис. грн. передали, а не продали Збаразькій РДА. Ми його взяли на баланс. Хотіли підремонтувати і потім продати, а на те місце придбати якусь економнішу автівку. На той час позашляховику було 37 років. Коли ми проаналізували, що на його ремонт потрібно 2 тисячі доларів, вирішили повернули назад ТОДА, адже таких грошей у нас не було. Прокуратура відкрила кримінальну справу не проти мене, а за фактом присвоєння автомобіля, а згодом НАБУ її поновило. Але жодного складу злочину виявлено не було і справу закрили.
Автівка деякий час знаходилась у Новиках, тому що наші гаражі не охороняються. А так як вони знаходяться біля ринку, то могло когось спокусити те, що в них було. Окрім того, автомобіль стояв на подвір’ї не в мене, а в моєї сестри, де я час від часу проживав, коли не мав змоги їздити додому в Тернопіль. – Як Ви відреагували на петицію, яка з’явилася на сайті Президента України про Ваше звільнення з посади голови Збаразької РДА, ініціатором якої був воїн АТО Олександр Саричев?
– Проти мене майже 8 місяців велася брудна піар-кампанія. Можу ствердно сказати, що це було політичне замовлення. З необхідних 25 тисяч підписів, які потрібно було зібрати, під петицією підписалися понад сто чоловік. Люди зрозуміли, як би вони до мене не ставилися, я працював у правовому полі, намагався зробити все для покращення життя громади Збаразького району.
Качки сьогодні немає, але в Збаражі завдяки спільній роботі РДА, райради і мерії залишилися очисні споруди, відремонтовані школи, зроблено дорогу, яка проходить через Збаразький район на Кременець, закуплено шкільні автобуси, будується сучасний спортивний комплекс. Все це залишилося в районі і я з собою цього не заберу! Як говорив метр футбольного тренерського цеху Валерій Лобановський, ніхто не буде знати, як проходила сама гра, а будуть дивитися на табло. Так і в даному випадку, збаражани бачать конкретні результати моєї роботи і можуть її оцінити.
А щодо петиції, то за неї навіть голосували деякі працівники адміністрації, але щодо них жодних репресій не робив, ставився до їхньої думки демократично і ніхто з них через це з робити звільнений не був. Не взяв на роботу тільки тих, хто представляв Партію регіонів. Це обіцяв громадськості і слова дотримав. Заступників собі теж вибрав після публічного обговорення з громадськими організаціями, хоча мав право цього не робити. – Ви згадали про компрометуючу піар-кампанію проти Вас. Знаєте, хто її замовляв?
– Не хочу озвучувати їхніх прізвищ, бо це вже давно було. З ними потім знайшов спільну мову, адже вони побачили, що нічого протизаконного не роблю, до того ж маю підтримку як серед людей, так і серед депутатського корпусу. Єдине можу сказати, що на нападки недоброзичливців намагався не реагувати, не вдавався до жодних відповідей, а повністю віддавався роботі. «Штамп у паспорті не є гарантом міцної родини» – Анатолію Ярославовичу, не розчарувалися в державній службі?
– Важко у перехідний період втілювати в життя реформи. Ніхто не хоче змінюватись, але це робити в будь-якому випадку треба, світ пройшов через них і далеко за прикладом ходити не треба, візьміть сусідню Польщу. Ще на початку 90-х в економічному плані поляки були нижче за нас, а зараз значно випередили. Якщо би не було реформ, вони б цього не зробили. Тому якщо ми реформ не реалізуємо, з часом нас саме життя відкине назад.
А щодо державної служби, то хтось повинен реалізовувати державну програму на місцях. Натомість хотів би, щоби працівникам адміністрацій підняли зарплату, аби вони не думали про матеріальний стан, а працювали над розбудовою країни. Держава повинна забезпечити для держслужбовця соціальний пакет – достойну зарплату, кар’єрне зрістання тощо. Бо сьогодні спеціаліст середньої ланки РДА отримує на руки близько 4 тис. грн., що є недостатньо.
А ще хочеться, щоби до влади змінилося відношення людей. Коли вони приходять до тебе в кабінет, у них чомусь виникає асоціація, що чиновник нічого не робить і лише краде. Насправді це далеко не так, і якщо цього негативу буде менше, то всім на своїх робочих місцях стане комфортніше працювати. – Ви говорили про зарплату працівників адміністрації, багатьох цікавить, а скільки заробляє Анатолій Качка?
– Ставка голови адміністрації була у межах 9 тис. грн. із певними надбавками, на руки отримував 7-8 тис. грн. З початку 2018 року втратив статус держслужбовця, за законом позбавлені його також заступники голови РДА, а найвищий за рангом нині держслужбовець – керівник апарату РДА. Якщо говорити про заробітну плату начальника обласного управління водних ресурсів, то мій оклад становить 7,7 тис. грн., «чистими» отримую близько 6 тис. грн. Хоча й тут можуть бути надбавки до 50 відсотків до окладу, але поки працюю дуже мало, тому їх ще не заслужив (сміється, – авт.). – Вище Ви розповідали, що одна із причин зміни роботи – сімейна. Розкажіть трішки про родину.
– Від першого шлюбу маю 18-річного сина. Також є кохана людина. Поки з нею не оформили офіційних стосунків, бо вважаю, що штамп у паспорті не є гарантом міцної родини, вона має вибудовуватись на довірі… Віталій Попович
