Кожного року в третій четвер травня Україна розцвітає вишиванками. Цього дня українці по всьому світу вдягають вишиті сорочки, щоб промовити до світу без слів: ми є, ми пам’ятаємо, ми шануємо.

Вишиванка — це не просто одяг. Це душа народу, вишита нитками любові, віри й надії. Це мовчазна пісня, зашифрована в орнаментах, молитва, що передається з покоління в покоління. У кожному хрестикові — історія нашої землі: її рани й перемоги, журба й надія, гідність і сила.

День вишиванки — не просто традиція, а голос душі народу. Щире, тепле, світле. У цей день мільйони сердець б’ються в унісон, згадуючи: ми — нація з глибоким корінням, з багатою спадщиною і незламним духом.

Сьогодні, коли наша країна проходить через важкі випробування, вишиванка стала ще й символом незламності. Її носять на передовій, у школах і лікарнях, на вулицях рідних міст і далеких столиць. Бо де б не був українець — у вишиванці він удома.

День вишиванки — це не про моду. Це про пам’ять, що живе в серці. Про ідентичність, яку не стерти війнами. Це про націю, яка тримається за своє — не з ненависті, а з любові.

І доки ми вдягаємо вишиванки — ми живемо, ми вільні, ми — українці.

Зі щирою гордістю та любов’ю до українських традицій Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області