І. ВОДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

Стаття 3. Усі води (водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать:

• поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об’єкти;
• підземні води та джерела.

Стаття 4. До земель водного фонду належать землі, зайняті:

• морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
• прибережними захисними смугами вздовж річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
• гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Стаття 6. Води (водні об’єкти) є виключно власністю українського народу і надаються тільки у користування.Український народ здійснює право власності на води (водні об’єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

ІІ. Компетенція сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин

Стаття 10. До відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:

• здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
• контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
• встановлення правил загального користування водними об’єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу;
• обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об’єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;
• організація роботи, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;
• організація інформування населення про стан водних об’єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров’я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;
• вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

ІІІ. ВОДОКОРИСТУВАННЯ

Стаття 42. Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Стаття 43. Водокористувачі мають право:

• здійснювати загальне та спеціальне водокористування;
• використовувати водні об’єкти на умовах оренди;
• споруджувати гідротехнічні та інші водогосподарські об’єкти, здійснювати їх реконструкцію і ремонт.

Стаття 47. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Стаття 48. Спеціальне водокористування – це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти.

Стаття 49. Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Стаття 51. У користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об’єкти надаються у користування органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України (ЗКУ):

• Стаття 12 ЗКУ.Повноваження сільських, селищних, міських рад – надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.
• Стаття 17 ЗКУ. Повноваження обласної державної адміністрації – розпорядження землями державної власності.

ІV. КОРИСТУВАННЯ РІЧКАМИ

Стаття 80. З метою охорони водності малих річок забороняється:

• змінювати рельєф басейну річки;
• руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки;
• випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків;
• зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки;
• розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації;
• проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках та урочищах у верхів’ях річок;
• надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва;
• здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи впливають на водність річки і якість води в ній.

Водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річок, забезпечують здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок та охорони їх від забруднення і засмічення.

Стаття 81. До комплексу заходів щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення належить:

• створення прибережних захисних смуг;
• створення спеціалізованих служб по догляду за річками, прибережними захисними смугами, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані;
• впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території водозбору;
• здійснення агротехнічних, агролісомеліоративних та гідротехнічних протиерозійних заходів, а також створення для організованого відводу поверхневого стоку відповідних споруд (водостоки, перепуски, акведуки тощо) під час будівництва і експлуатації шляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
• запобігання евтрофікації та забрудненню водних об’єктів нітратами;
• впровадження водозберігаючих технологій, а також здійснення передбачених цим Кодексом водоохоронних заходів на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих у басейні річки;
• створення гідрологічних пам’яток природи.

 V. КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЛЯМИ ВОДНОГО ФОНДУ

Стаття 85. Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об’єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.

У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об’єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Стаття 88. З метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, навколо озер, водосховищ та інших водойм виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

• для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів – 25 метрів;
• для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів – 50 метрів;
• для великих річок, водосховищ на них та озер – 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Стаття 89. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

• розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
• зберігання та застосування пестицидів і добрив;
• влаштування літніх таборів для худоби;
• будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
• миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
• влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Об’єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Стаття 91. Для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування.

  VI. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ВОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 110. Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:

• самовільному захопленні водних об’єктів;
• забрудненні та засміченні вод;
• порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
• руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
• введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;
• недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;
• самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
• порушенні правил ведення державного обліку вод або перекрученні чи внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;
• пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
• незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;
• використанні земель водного фонду не за призначенням;
• неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об’єктах;
• відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об’єкт в експлуатацію;
• обмеженні в будь-який спосіб безперешкодного та безоплатного доступу громадян до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім випадків, передбачених законом.

VII. НАПОВНЕННЯ БЮДЖЕТУ 

• Надходження платежів (оподаткування) від здійснення господарської діяльності, пов’язаної з використання водних ресурсів;
• Рентна плата за спеціальне водокористування: використання підземних (свердловина, джерело) та поверхневих (водосховище, ставок, річка) вод, плата за геологорозвідку (свердловина);
• Плата за оренду земель водного фонду;
• Плата за оренду водного об’єкта;
• Плата за оренду гідротехнічних споруд та свердловин.

  VIII. ГІДРОТЕХНІЧНІ СПОРУДИ (ГТС) ТА СВЕРДЛОВИНИ

ГТС ставків, водосховищ, водогосподарських систем та свердловини можуть надаватися в користування згідно Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Стаття 2. Передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування.

Безгосподарні ГТС  та свердловини для передачі в користування необхідно взяти на облік.

Відповідно до статті 335 Цивільного Кодексу України безгосподарною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безгосподарні речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безгосподарного нерухомого майна на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безгосподарної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Покрокова інструкція

КРОК 1.Виявлення безгосподарного нерухомого майна.

Створення комісії при виконкомі з питань безгосподарного нерухомого майна. Важливо у Положенні про цю комісію зазначити періодичність проведення її засідань — у міру необхідності. Тобто за відсутності потреби вирішення питань щодо роботи з безгосподарним нерухомим майном засідання комісії не проводяться.

КРОК 2.Фіксація факту наявності безгосподарного нерухомого майна

У разі виявлення безгосподарного нерухомого майна складається акт та направляється запит до Бюро технічної інвентаризації щодо наявності технічної документації на об’єкт. Якщо технічна документація відсутня – замовляється її виготовлення. Далі запит до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про власника цього майна. Якщо відомості про власника відсутні – заява стосовно взяття такого майна на облік як безгосподарного.

Алгоритм дій державного реєстратора зазначений у пунктами 82- 88 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ 25.12.2015 №1127.

КРОК 3.Взяття на облік безгосподарного нерухомого майна

Здійснюється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Після взяття на облік майна як безгосподарного, комісія розміщує оголошення про цей факт у друкованих засобах масової інформації з метою виявлення власника. Якщо після розміщення оголошення власник звертається з документами, що підтверджують його право власності на це майно. У разі ж, якщо власник не з’явився, потрібно чекати один рік з дня взяття на облік безгосподарної нерухомої речі – тільки після цього маєте право звернутися до суду з позовною заявою про передачу у комунальну власність безгосподарного нерухомого майна.

Суб’єктами державної реєстрації прав відповідно до пункту 2 частини першої ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є:

• виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (які перебувають в трудових відносинах з державнимреєстратором);
• акредитовані суб’єкти;
• державні реєстратори прав на нерухоме майно та нотаріуси.

КРОК 4. Звернення до суду з позовною заявою про передачу у комунальну власність безгосподарного нерухомого майна.

КРОК 5. Прийняття майна у комунальну власність на підставі рішення суду.

РЕГІОНАЛЬНИЙ ВІДДІЛ ВОДНИХ РЕСУРСІВ У ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ

м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 35, тел. (0352) 52-64-22, e-mail: rovrto@davr.gov.ua