Попри те, що наша область загалом не багата на водні ресурси, останнім часом ситуацію із питною водою на Тернопіллі багато хто називає критичною.

Справді, міліють річки, висихають криниці – й не лише у південних районах, де завжди було тепліше і сухіше, а води менше, а й у північних.
Причини цього називають різні, але висновок напрошується один: наївно сподіватися на диво в питанні, вирішення якого аж ніяк не в останню чергу вимагає людської відповідальності, праці, зрештою, чималих фінансових і матеріальних ресурсів. Це якраз той випадок, коли доречно згадати, що каже наш мудрий народ: на Бога надійся, а сам розум май.

Кілька років тому міжнародні організації зробили прогноз кліматичного характеру, який, зокрема, стосується і басейну річки Дністер. Розглядався навіть варіант, що ми можемо поступово перейти з лісостепової зони в степову. Щодо водності річок, то згідно з прогнозом, у найближчі десятиліття вона надто не зміниться. Циклічність збережеться: десятиліття високої води змінюватимуть десятиріччя низької. Але виникатимуть пікові явища: різкі інтенсивні дощі локального характеру — рясні опади, коли вода стікає, а не затримується, не проникає в ґрунт, і довготривалі бездощові періоди. І те й інше призводить до зменшення наповнюваності поверхневих водойм і підземних водоносних горизонтів.

Оскільки зміни клімату невідворотні, в Регіональному офісі водних ресурсів у Тернопільській області вихід вбачають у цивілізованому підході до забезпечення водою населених пунктів.

Це передбачає, зокрема, перехід сіл на централізоване водопостачання, відновлення й облаштування джерел і витоків річок, інвентаризацію наявних артезіанських свердловин.

На сьогодні в області пробурено більш ніж три з половиною тисячі артсвердловин, проте використовується близько півтори. Переходити до системи централізованого водопостачання потрібно, залучивши й відновивши наявні свердловини, а не безконтрольно, без відповідних проектів і дотримання технології, санітарних вимог та правил буруючи нові.

Проблема дефіциту водних ресурсів в області виникла останніми роками. Прийнято першочергові програми, видано розпорядження обласної влади щодо її розв’язання. Але у більшості районів, як кажуть, віз і нині там — навіть ситуація належним чином не вивчена, годі казати про спорудження централізованих водогонів у селах.

Люди ж не хочуть чекати, поки “доростемо” до цивілізації, і кожен на свій страх та ризик, власними коштами намагається забезпечити себе водою.

Чим загрожує безконтрольне буріння свердловин?

РОВР у Тернопільській області пояснює: наслідком цього небезпечного процесу є забруднення підземного водоносного горизонту. Недарма наголошується на необхідності дотримання технології буріння, санітарних норм і правил.

Наприклад, відстань між свердловинами має бути не менш ніж 150 м, обов’язково повинна проводитися цементація, інакше водоносні горизонти з’єднаються і забрудненою стане вся вода.

Якщо ж свердловини є на кожному обійсті, а бурували їх самочинно й практично навмання, про які норми і правила може йтися?

Нині місцевим громадам дали багато повноважень. І саме влада на місцях мала би дбати, з-поміж іншого, про те, аби прибережні захисні смуги річок були залужнені й заліснені, на берегах водойм не виникали стихійні сміттєзвалища.
Насамперед місцеві громади мали би звертати увагу на такі речі і, виявивши порушення, інформувати відповідні контрольні органи, інспекції, які б карали порушників — аж до криміналу.
Люди ж краще бачать, що робиться на місцях