4 червня ми схиляємо голови в скорботі за найменшими жертвами війни — нашими дітьми. Це день пам’яті про тих, чиє життя було жорстоко обірване через збройну агресію російської федерації.

Вони мріяли, сміялися, вірили… Але війна забрала в них майбутнє. Замість ігор — сирени. Замість казок — вибухи. Замість життя — тиша.

Кожне зупинене дитяче серце — це нестерпний біль для батьків, родин, для всієї країни. Це втрачене покоління, яке мало творити нову Україну.

Ми пам’ятаємо. Ми не пробачимо. І будем робити все, щоб жодна дитина більше не загинула від війни.